Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Номер провадження 2/754/1771/16
Справа №754/13385/15-ц
РІШЕННЯ
Іменем України
(заочне)
30 березня 2016 року Деснянський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді – Таран Н.Г.
за участю секретаря судового засідання - Чернишової А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» до Омельчак Юлії Олександрівни, Фукової Світлани Іванівни про стягнення грошових коштів, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Південний» звернувся до суду з зазначеним позовом.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01 вересня 2015 року було визначено підсудність зазначеного позову Деснянському районному суду м. Києва.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 18 вересня 2013 року між Акціонерним банком «Південний» та Омельчак Ю.О. було укладено кредитний договір № ОС 2013-00041, відповідно до умов якого Банк зобов’язався надати Позичальнику кредит в сумі 17 000,00 грн., а Позичальник в свою чергу обов’язалася повернути кредит не пізніше 17.09.2015 року та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 18 % річних, а в разі звільнення Позичальника з поточного місця роботи та невиконання умов п. 3.2.18. даного договору (щодо зобов’язання Позичальника у разі звільнення, достроково, повернути сум кредиту та сплатити проценти за користування ним), починаючи від дня, наступного за днем звільнення, проценти за користування кредитом сплачуються Позичальником за ставкою 33 % річних (п. 1.1. кредитного договору). Банк в свою чергу належним чином виконав свої зобов’язання за кредитним договором № ОС 2013-00041 від 18.09.2013 року та Позичальнику був виданий кредит в розмірі 17 000,00 грн. З метою забезпечення виконання зобов’язань Позичальника за кредитним договором № ОС 2013-00041 від 18 вересня 2013 року, між Банком та Фуковою С.І. було укладено договір поруки б/н від 18 вересня 2013 року.
Позичальник, в свою чергу неодноразово порушувала умови кредитного договору № ОС 2013-00041 від 18 вересня 2013 року, а саме: відповідно до п. 3.2.2. кредитного договору № ОС 2013-00041 від 18 вересня 2013 року позичальник зобов’язався повернути Банку отриманий кредит у відповідності до п. п. 1.1., 2.1., 2.3., 2.8. кредитного договору № ОС 2013-00041 від 18 вересня 2013 року, зокрема відповідно до графіку платежів. Крім того, у відповідності із п. 3.2.3. кредитного договору № ОС 2013-00041 від 18 вересня 2013 року позичальник зобов’язався погасити Банку проценти за кредитом згідно до п. п. 1.1., 2.2., 2.3., 2.8. кредитного договору.
В той же час Позичальником не було дотримано строків, передбачених графіком платежів, що спричинило виникнення простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 2063,70 грн., а також не сплачені проценти за користування кредитом у розмірі 867,89 грн.
У зв'язку з вищенаведеним у Позичальника виникла заборгованість за кредитним заговором № ОС 2013-00041 від 18 вересня 2013 року, у розмірі 4311,59 грн. Зазначена заборгованість складається з наступного: залишок основної заборгованості у розмірі 3443,70 грн., сума прострочених відсотків за кредитом, нарахованих за період з 29.03.2014 року по 30.07.2015 року у розмірі 823,12 грн., сума нарахованих відсотків за кредитом, нарахованих за період з 31.07.2015 року по 25.08.2015 року у розмірі 44,77 грн.
Банк звернувся з відповідними вимогами до Позичальника та Поручителя щодо дострокового погашення заборгованості по кредиту у розмірі 4311,59 грн. В той же час вимоги Банку жодним чином не були задоволені.
У зв’язку з тим, що Позичальник та Поручитель є солідарними боржниками Банку, та жоден з них не здійснює дій направлених на погашення виниклої заборгованості в рамках кредитного договору № ОС 2013-00041 від 18 вересня 2013 року, Банк звертається до суду з вказаним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
30.03.2016 року представником позивача - Горох А.В. до суду було подано клопотання, відповідно до якого останній просить розглядати справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
19.02.2016 року відповідачі в судове засідання не з'явились, повноважних представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, а саме шляхом направлення судової повістки – повідомлення через офіційний веб-портал «Судова влада України» на офіційному сайті Деснянського районного суду м. Києва, так-як з 27.03.2014 року поштові відправлення, які направлені УДППЗ «Укрпошта» з материкової частини України, не приймаються поштою АР Крим та м. Севастополя та повертаються у зворотному напрямку.
30.03.2016 року відповідачі в судове засідання вдруге не з'явились, про час та місце слухання справи двічі повідомлялась належним чином шляхом розміщення оголошення в пресі про їх виклик, причини неявки суду не відомі, жодних заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у їх відсутність на адресу суду не надіслали, а тому виходячи з вимог ст.ст.169, 224 ЦПК України та враховуючи, що процесуальні права відповідачів жодним чином не порушуються, суд дійшов до висновку про можливість слухати справу у її відсутність та ухвалити заочне рішення.
З'ясувавши фактичні обставини даної справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності та співставленні, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.
В ході судового розгляду встановлено, що18 вересня 2013 року між Акціонерним банком «Південний» та Омельчак Ю.О. було укладено кредитний договір № ОС 2013-00041, відповідно до умов якого Банк зобов’язався надати Позичальнику кредит в сумі 17 000,00 грн., а Позичальник в свою чергу обов’язалася повернути кредит не пізніше 17.09.2015 року та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 18 % річних.
Банк в свою чергу належним чином виконав свої зобов’язання за кредитним договором № ОС 2013-00041 від 18.09.2013 року та Позичальнику був виданий кредит в розмірі 17 000,00 грн.
З метою забезпечення виконання зобов’язань Позичальника за кредитним договором № ОС 2013-00041 від 18 вересня 2013 року, між Банком та Фуковою С.І. було укладено договір поруки б/н від 18 вересня 2013 року.
У зв'язку з невиконанням позичальником Омельчак Ю.О. умов кредитного договору № ОС 2013-00041 від 18 вересня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 4311,59 грн. Зазначена заборгованість складається з наступного: залишок основної заборгованості у розмірі 3443,70 грн., сума прострочених відсотків за кредитом, нарахованих за період з 29.03.2014 року по 30.07.2015 року у розмірі 823,12 грн., сума нарахованих відсотків за кредитом, нарахованих за період з 31.07.2015 року по 25.08.2015 року у розмірі 44,77 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).
Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до п.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Суд відзначає, що зазначені вище договори підписані в двосторонньому порядку сторонами без будь - яких зауважень і застережень, в судовому порядку не визнані недійсними.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтями 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.
Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи із змісту ч.1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Факт наявності заборгованості у відповідача Омельчак Ю.О. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.
В ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 540 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Статтею 541 Цивільного кодексу України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України).
З огляду на зазначене вимога про солідарне стягнення є правомірною.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Оскільки даний спір вирішено на користь позивача, позов задоволено, суд приходить до висновку, що судові витрати, понесені позивачем, повинні бути відшкодовані відповідачами.
Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 540, 541, 546, 548, 553, 599, 610, 611, 612, 625, 627, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215, 224 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» до Омельчак Юлії Олександрівни, Фукової Світлани Іванівни про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Стягнути солідарно з Омельчак Юлії Олександрівни, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи 3197220403, Фукової Світлани Іванівни, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи 2390217404 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» (код ЄДРПОУ 20953647, місцезнаходження: 65059, м Одеса, вул. Краснова, 6/1) заборгованість за кредитним договором № СО 2013-00041 від 18 вересня 2013 року у розмірі 4311,59 грн.
Стягнути солідарно з Омельчак Юлії Олександрівни, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи 3197220403, Фукової Світлани Іванівни, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи 2390217404 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» (код ЄДРПОУ 20953647, місцезнаходження: 65059, м Одеса, вул. Краснова, 6/1) судовий збір у розмірі 243,60 грн.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду міста Києва через Деснянський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його прийняв, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: Н.Г.Таран
_03_03.png)
