Деснянський районний суд міста Києва

06 червня 2017, 15:10

Номер провадження 2/754/3455/17 Справа №754/2805/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

25 травня 2017 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Таран Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Яремус-Байсанової А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом Городецької Ольги Валеріївни до Пріма Дмитра Володимировича, про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із позовною заявою до відповідача, в якій просить надати їй дозвіл на тимчасовий виїзд малолітньої Пріми Вероніки Дмитрівни, 05.07.2008 року народження, у її супроводі, до тимчасово окупованої території АР Крим в період з 01 липня 2017 року по 15 серпня 2017 року, без дохволу (згоди) та супроводу батька дитини Пріми Дмитра Володимировича, 23.02.1987 р.н.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що вона та відповідач є батьками малолітньої дитини - Пріми Вероніки Дмитрівни, 05.07.2008 р.н. У зареєстрованому шлюбі з відповідачем позивач не перебувала. Після народження дитини, відповідач, маючі реальну можливість приймати участь у вихованні та забезпеченні дитини, самоусунувся від виконання своїх батьківських обов’язків. В зв’язку з цим, позивач змушена була переїхати проживати окремо від відповідача в м. Житомир, так як потребувала з дитиною підтримки близьких людей. На даний час, відповідач не спілкується з дитиною, участі в житті доньки не приймає. Рішенням Богунського районого суду м. Житомира від 23.02.2010 року з відповідача було стягнуто аліменти на утримання дитини, однак, відповідач не виконує дане рішення. Дитина проживає разом з позивачем, позивач самостійно піклується про її здоров’я, фізичний, духовний та моральний розвиток, а також матеріально утримує. На даний час, позивач має намір забезпечити повноцінний відпочинок дитині та з’їздити з нею до сестри позивача Городецької Олени Валеріївни до АР Крим, на територію якої розповсюджується спеціальний режим, встановлений Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Однак позивач не має можливості приїхати на відпочинок до своєї сести з дитиною з не окупованої території України без дозволу батька дитини. У добровільному порядку відповідач не бажає виїжджати з території АР Крим ані для супроводу дочки при перетині контрольного пункту, ані задля оформлення нотаріального посвідчення згоди на перетин дитиною контрольного пункту. При цьому, відповідач з дитиною не спілкується, аліменти, стягнуті на користь дитини, не виплачує, батьківські обов’язки не виконує взагалі. У зв’язку з такою позицією відповідача на даний час позивач не має можливості вивезти дитину на тимчасово окуповану територію АР Крим. З метою додержання інтересів дитини та для забезпечення її гармонійного, духовного й морального розвитку, просила задовольнити поданий позов.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23 лютого 2017 року підсудність вищезазначеної цивільної справи визначена Деснянському районному суду м. Києва.

В судовому засіданні представник позивача Городецької О.В. - Кашапов Т.О. підтримав позовні вимоги та просив суд винести рішення про задоволення позову.

З урахуванням ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та у зв'язку з неможливістю надсилання будь-яких поштових відправлень, зокрема судових повісток про виклик на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасового окупованих територіях, що підтверджується листом підприємства зв'язку (УДППЗ «Укрпошта») відповідач Пріма Д.В. про день, місце та час розгляду справи повідомлявся через офіційний веб-сайт Деснянського районного суду м. Києва (офіційний веб-портал судова влада України). Жодного повідомлення про причини неявки до суду від відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд відповідно до ч. 4 ст. 169, ст. 224 ЦПК України за згодою представника позивача постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Городецької О.В. підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач Городецька О.В. та відповідач Пріма Д.В. деякий час підтримували стосунки проживаючи разом в АР Крим. Від спільного проживання у сторін 05.07.2008 року народилась дитина – Пріма Вероніка Дмитрівна, що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Білогірського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим, Україна, 31 липня 2008 р. (а.с.4)

Як зазначено в позовній заяві та пояснював в судовому засіданні представник позивача, між сторонами після народження дитини, погіршились стосунки, відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов’язків, в зв’язку з чим, позивач Городецька О.В. разом з дитиною переїхала проживати в м.Житомир, де і проживає на даний час, має постійне місце роботи та забезпечена проживанням.

Крім того, проживання Городецької О.В. разом з малолітньою дитиною -Пріма В.Д., підтверджується довідкою, виданою Комунальним підприємством «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №1» Житомирської міської ради від 21.01.2017 року за №174 (а.с.8).

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 23.02.2010 року з відповідача Пріми Д.В. на користь позивача Городецької О.В. були стягнуті аліменти на утримання дитини, Пріми Вероніки Дмитріївни, 05.07.2008 р.н., в розмірі ¼ частини від доходу батька щомісячно, починаючи з 15.10.2009 р. і до досягнення нею повноліття, але не меньше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Остання відома позивачу адреса проживання відповідача (адреса зареєстрованого місця проживання) - м. Білогірськ, вул. Маяковського, 42, АР Крим.

Позивач Городецька О.В. має намір забезпечити повноцінний відпочинок донці та з’їздити з нею до своїє сестри та тітки дитини – Городецької Олени Валеріївни до АР Крим, в період з 01.07.2017 року по 15.08.2017 року, на територію якої розповсюджується спеціальний режим, встановлений Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», однак позивач не має можливості привезти свою дочку Вероніку до тітки з не окупованої території України без дозволу батька дитини.

У добровільному порядку відповідач Пріма Д.В. не бажає виїжджати з території АР Крим ані для супроводу дочки при перетині контрольного пункту, ані задля оформлення нотаріального посвідчення згоди на перетин дитиною контрольного пункту. При цьому, відповідач з дитиною не спілкується, аліменти стягнуті на користь дитини, не сплачує, батьківські обов’язки не виконує взагалі.

Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Водночас, фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадяни України» від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ, Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57, Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 року № 231.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадяни України» оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років).

За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Таким чином, діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за межі України, а лише встановлено певний порядок її виїзду за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989 р. (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991 року та яка набула чинності для України 27.09.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону передбачено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Статтею 153 СК України визначено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом, а також підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ст.ст. 7 та 155 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України, Конвенцією про права дитини. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в'їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї через контрольні пункти в'їзду-виїзду за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Отже, відповідач не оформлює проїзні документи дитини без належних на то підстав всупереч інтересам дитини, і це надає право позивачу отримати дозволи на їх оформлення за відсутності згоди батька дитини на підставі рішення суду, для здійснення свого права та виконання обов'язку, як матері, що ґрунтується на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Приймаючи до уваги необхідність забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України, суд вважає за можливе надати позивачу відповідні дозволи.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За таких обставин, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторона позивача посилається, як на підставу позовних вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення позовної заяви.

На підставі ст. 88 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 640 грн. за подання даного позову до суду підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 174, 212-215,224 ЦПК України, ст.ст. 3, 18 Конвенції про права дитини, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 141, 150, 151, 153, 155, 157, 257 Сімейного кодексу, ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст. 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Городецької Ольги Валеріївни до Пріми Дмитра Володимировича, про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька - задовольнити.

Надати дозвіл на тимчасовий виїзд малолітньої Пріми Вероніки Дмитрівни, 05.07.2008 року народження у супроводі матері Городецької Ольги Валеріївни на тимчасово окуповану територію АР Крим в період з 01.07.2017 року по 15.08.2017 року без дозволу (згоди) та супроводу батька дитини Пріми Дмитра Володимировича.

Стягнути з Пріми Дмитра Володимировича на користь Городецької Ольги Валеріївни понесені нею судові витрати - суму сплаченого судового збору 640,00 грн.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду міста Києва через Деснянський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Повний текст рішення виготовлено 29.05.2017 р.

Суддя: Н.Г.Таран