Форми та відповідальність за домашнє насильство

Поняття домашнього насильства закріплено у Законі України “Про запобігання та протидію домашньому насильству”.

“домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.” 

Хто може вчиняти домашнє насильство та хто може постраждати від нього?

1) партнери: подружжя, зокрема колишнє, наречені, особи, як проживають або проживали без шлюбу, особи, які мають спільну дитину;

2) батьки і діти, як спільні, так і когось одного з партнерів;

3) дід (баба) / прадід (прабаба) і онуки/правнуки;

4) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка);

5) рідні брати і сестри;

6) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука);

7) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням;

8) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім’ї патронатного вихователя.

Кривдниками або постраждалими може бути будь-хто із зазначеного списку незалежно від факту спільного проживання.

Варто зазначити, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів/ок, інших осіб, які пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, за умови спільного проживання. Зокрема це можуть бути друзі, няня, ЛГБТ-пари, які проживають разом, тощо.  

Важливо зазначити, що дитина, яка стала свідком домашнього насильства, є постраждалою від домашнього насильства!

Які форми домашнього насильства існують?

Існує чотири форми домашнього насильства: фізичне, сексуальне, економічне та психологічне насильство. Розглянемо детальніше, що можна розуміти під тією чи іншою формою домашнього насильства. 

Відповідальність  за вчинення домашнього насильства

За вчинення домашнього насильства може настати адміністративна та кримінальна відповідальність.

Адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства передбачена ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (“Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування”).

Адміністративна відповідальність настає за вчинення дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо).

Крім того, статтею 126-1 Кримінального кодексу України (“Домашнє насильство”) встановлено кримінальну відповідальність за домашнє насильство.

Кримінальна відповідальність настає за умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства. Тобто для настання кримінальної відповідальності за вчинення домашнього насильства має бути наявна ознака систематичності, а це три й більше разів вчинення насильства. Систематичним може вважатися насильство незалежно від того, чи вже раніше кривдник притягувався до відповідальності за вчинення цього правопорушення. Про систематичність можуть свідчити, наприклад, тілесні ушкодження, неодноразові звернення по медичну допомогу тощо. 

Якщо в межах домашнього насильства було вчинено сексуальне насильство, то відповідальність за вчинене настає відразу кримінальна, незалежно від ознаки систематичності. Отже, за вчинення сексуального насильства завжди настає кримінальна відповідальність, за такими статтями як: 

• Стаття 152. Зґвалтування.
• Стаття 153. Сексуальне насильство.
• Стаття 154. Примушування до вступу в статевий звʼязок.

Вищезазначені статті не є вичерпними у Кримінальному кодексі України. Є окремі статті, які встановлюють відповідальність за вчинення сексуального насильства щодо неповнолітніх.

Які механізми захисту існують для постраждалих від домашнього насильства?

У справах про домашнє насильство передбачена можливість застосування спеціальних заходів протидії домашньому насильству, завдяки яким постраждала особа може забезпечити собі безпеку. 

Розрізняють два спеціальні заходи:

1. терміновий заборонний припис;
2. обмежувальний припис.

Розглянемо детальніше терміновий заборонний припис та обмежувальний припис. 

Терміновий заборонний припис стосовно кривдника/ці виноситься з метою одразу припинити вчинення домашнього насильства. Цей захід особливо важливий, щоб зменшити ризик загрози життю та здоровʼю людини, щодо якої насильство вчиняється.

Терміновий заборонний припис може винести поліція безпосередньо на місці виклику.

Зокрема, цей припис передбачає, що кривдник зобов'язаний залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, забороняється перебувати в місці проживання (перебування) постраждалої, а також забороняється будь-який контакт з постраждалою.

Терміновий заборонний припис виноситься терміном до 10 діб.

Безпека постраждалої особи є в пріоритеті, і кривдник має в будь-якому випадку покинути спільне місце проживання, навіть якщо право власності на квартиру чи будинок належить кривднику. Потрібно наголошувати та просити про винесення терміново заборонний припис поліцію.

Обмежувальний припис стосовно кривдника/ці встановлюється з метою тимчасового обмеження права чи покладених обовʼязків щодо кривдника/ці, аби забезпечити безпеку постраждалої особи.

Такий припис встановлюється вже не органами поліції, а судом. Суд протягом 72 годин зобовʼязаний винести обмежувальний припис.

Обмежувальний припис виноситься на 6 місяців з можливістю продовжити на такий самий термін.

 До суду може звернутися постраждала особа, її представник/ця, у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини — законні представники/ці дитини, родичі/ки дитини, орган опіки та піклування.

Зокрема, цей припис передбачає один чи декілька таких заходів:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

Контакти організацій та установ, які надають допомогу потерпілим від сексуального насильства

1. Урядова гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей —  1547
2. Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації ГО “Ла Страда” — 116 123
3. Безоплатна правнича допомога — 0 800 213 103